Готуємося до уроку екології

 Шановні учні 11-В класу!

До вашої уваги уроки екології з теми 

"Проблема збереження біотичного і ландшафтного різноманіть".

Готуємося до тематичного оцінювання.

 Урок. Категорія «біорізноманіття». Генетичне, видове й екосистемне біорізноманіття.

У Конвенції про охорону біологічного різноманіття термін «біологічне різноманіття» визначається як різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи наземні, морські та інші водні екосистеми й екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поняття включає в себе різноманітність у рамках виду, між видами й різноманітність екосистем».

Поняття «біорізноманіття» почало широко застосовуватися

після того, як 1986 р. у США відбувся Національний форум з біорізноманіття, а 1988 р. відомий американський біолог Едвард Вілсон видав книжку «Біорізноманіття» з матеріалами цього форуму.

Біорізноманіття, яке існує сьогодні, — це продукт еволюції життя впродовж мільярдів років, який визначається природними процесами й на який усе більше впливає людська діяльність. Біорізноманіття — це тканина життя, складовою частиною якої є ми і від якої ми повністю залежимо. Для людей біорізноманіття має економічну, рекреаційну, культурну, екологічну та інші цінності.

Наше власне здоров’я, а також здоров’я економіки й суспільства в цілому залежить від безперервного отримання різноманітних «екосистемних послуг», замінити які буде або дуже дорого, або просто неможливо, тобто від тих вигод, які людство отримує від екосистем. Це послуги екосистем із забезпечення людства природними ресурсами, здоровим середовищем існування, іншими екологічно та економічно значущими «продуктами».

Програма Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища (UNEP) організувала в листопаді 1988 р. Спеціальну робочу групу експертів з метою вивчення необхідності розробки міжнародної конвенції про біорізноманіття (CBD). У травні 1989 р. вона заснувала Спеціальну робочу експертів з технічних і правових питань для підготовки міжнародного правового документа щодо збереження й невиснажливого використання біорізноманіття. З лютого 1991 р. Спеціальна робоча група була перетворена на Міжурядовий комітет з питань ведення переговорів. Результатом його роботи стало проведення 22 травня 1992 р. в Найробі Конференції з прийняття узгодженого тексту Конвенції про біорізноманіття. Конвенція була відкрита для підписання 5 червня 1992 р. на Конференції ООН з питань довкілля та розвитку в Ріо-де-Жанейро (Самміт «Планета Земля»). Друга Конференція про охорону біорізноманіття відбулася у Джакарті, у листопаді 1995 р. Конвенція була підтримана всіма країнами світу, окрім Андорри, Брунею, Ватикану, Іраку, Сомалі, Східного Тимору та США . Всеєвропейська Стратегія збереження біологічного й ландшафтного різноманіття (Pan-European Biological and Landscape Diversity Strategy), прийнята на Конференції міністрів довкілля в Софії (1995), фактично є механізмом упровадження Рамкової Конвенції на Європейському континенті.

З часу підписання Конвенції термін «біорізноманіття» широко використовується науковцями, урядами, засобами масової інформації. Фактично він застосовується для позначення всіх проявів життя й акцентування на необхідності їх збереження, наголошує на одній з головних ознак життя — наявності великої кількості різноманітних живих форм. На Всесвітньому Самміті з невиснажливого розвитку, який відбувся в Йоганезбурзі 26 серпня — 4 вересня 2002 р., збереження й невиснажливе використання біорізноманіття та впровадження екосистемного підходу до збереження природи було включено до п’яти пріоритетних проблем людства (інші чотири — вода, енергія, здоров’я та атмосфера).

Біорізноманіття України налічує понад 72 тис. видів флори, мікробіоти та фауни. Флора й мікробіота налічує понад 27 тис. видів, у тому числі: гриби і слизовики — 15 тис., водорості — 5 тис., лишайники — 1,2 тис., мохи — 800 і судинні рослини — 5,1 тис. видів, включаючи найважливіші культурні види. Фауна налічує понад 45 тис. видів, у тому числі: комахи — 35 тис., членистоногі без комах — 3,4 тис., черви — 3,2 тис.; хребетні представлені рибами і круглоротими (170 видів і підвидів), земноводними (17 видів), плазунами (21 вид), птахами (близько 400 видів), ссавцями (108 видів).

За оцінками експертів, ще не описано одну третину видів, здебільшого грибів і членистоногих.

До першого видання Червоної книги України (1980) було занесено 151 вид вищих рослин і 85 видів тварин. До другого, діючого й нині, видання Червоної книги України (тваринний світ — 1994, рослинний світ — 1996) включено вже 541 вид рослин і грибів і 382 види тварин. Істотне збільшення — у 4,5 рази — кількості рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, рослин і тварин зумовлене збільшенням антропогенного тиску на природні екосистеми та свідчить про збереження тенденції до втрати живої компоненти природи в її цілісності та стає загрозою для національної безпеки.

Поняття «різноманіття» часто плутають з «багатством», проте це різні терміни. Багатство (наприклад, видове багатство) означає кількість об’єктів певного класу (наприклад, кількість видів в угрупованні або складі певної родини). Натомість різноманіття означає не тільки кількість об’єктів, але й розподіл їх ряснотою (наприклад, за частотою трапляння, за часткою).

Різноманіття дорівнює багатству тільки у випадку повної вирівненості елементів різноманіття за частотою або часткою. Цей стан носить назву «ноїв ковчег» (усіх складових порівну).

Відповідно, будь-яке зміщення розподілу елементів у бік дом

Високе біорізноманіття забезпечує стабільність і продуктивність екосистем. Різні види, займаючи відповідні екологічні ніші, забезпечують повніше використання ресурсів, що протидіє біологічному вторгненню. Конкуренція за ресурси між видами сприяє ефективнішому природному добору.

Говорячи про генетичне, видове й екосистемне біорізноманіття, розглядають різні рівні організації живої матерії. Поняття «генетичне біорізноманіття» відносять до стану генофонду популяції певного виду. «Видове біорізноманіття» характеризує кількість видів та їх чисельні співвідношення в певному біоценозі. «Екосистемне біорізноманіття» свідчить про наявність і розподіл різних типів екосистем у межах великих територій.

Урок. Причини й наслідки деградації біорізноманіття. Природозаповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття

Головні загрози біорізноманіттю пов’язані сьогодні з діяльністю людини. Вони полягають у знищенні природних середовищ існування тварин і місць зростання рослин, їх фрагментації та деградації (включаючи забруднення), у глобальній зміні клімату, екологічно незбалансованій експлуатації видів людиною, поширенні чужорідних видів, поширенні хвороб тощо.

Знищення природних середовищ існування тварин і місць зростання рослин відбувається внаслідок розорювання земель, вирубування лісів, осушення або обводнення територій, промислового, житлового й садибного будівництва тощо. Спостерігається катастрофічне зменшення площі територій водно-болотних угідь, степових екосистем, природних лісових екосистем, які є основою для збереження біорізноманіття.

Причини деградації біорізноманіття

Руйнування природного середовища життя - це основна причина вимирання біологічних видів. Сюди належить заготовка деревини, добування корисних копалин, вирубка лісу під пасовища, будівництво дамб і автомагістралей на місці незайманих ділянок дикої природи. Екосистеми змушені «відступати», а флора й фауна, що живе в них, утрачає необхідні умови існування. Природне середовище розчленовується, руйнується і знищується. Порушуються маршрути міграцій. Генетичне різноманіття бідніє. Популяції тварин і рослин не можуть протистояти хворобам та іншим несприятливим факторам. Через це біологічні види один за одним вимирають.

Чужорідні види

Коли людина ввозить у будь-яку екосистему чужорідні біологічні види, вони можуть зайняти екологічні ніші, що до того належали іншим видам. Іноді чужорідні види змінюють усю екосистему настільки, що витісняють інші види, або приносять із собою такі хвороби, проти яких у них немає імунітету.

Надмірна експлуатація природних ресурсів

Деякі біологічні види гинуть саме з цієї причини. Яскравий приклад цього — мандрівний голуб. На початку XIX століття популяція цих птахів у Північній Америці була найчисельнішою.

Але в кінці того ж століття, у результаті полювання на них, цей вид опинився на межі зникнення, а у вересні 1914 року в зоопарку міста Цінціннаті помер останній мандрівний голуб.

Швидке зростання населення

У середині XIX століття чисельність населення Землі становила один мільярд осіб. Через півтора століття, коли ця цифра збільшилася до шести мільярдів, люди стали замислюватися, що використання ними природних ресурсів перевищує допустимі норми.

Населення нашої планети невпинно зростає, і з кожним роком темпи витіснення нами різних видів тварин викликає все більше тривоги.

Загроза глобального потепління

Згідно з оцінками Міжурядової комісії з кліматичних змін, протягом останнього століття температура на Землі може підвищитися на 3,5 градуса за Цельсієм. Таке різке потепління може викликати зникнення деяких видів тварин і рослин. За даними досліджень, підвищення температури води — одна з причин загибелі коралових рифів, які слугують середовищем життя багатьох морських організмів.

За оцінками вчених, підняття рівня Світового океану на 1 м може призвести до затоплення великих прибережних ділянок заболочених земель, багатих на різноманітну флору й фауну. Деякі вчені вважають, що глобальне потепління викличе танення льодового покриву Гренландії та Антарктиди. А це загрожує екологічною катастрофою.

Урок. Основні категорії з аповідних об’єктів. Уявлення п ро екомережі. Міжнародні та національні програми з береження біорізноманіття

Території та об’єкти природно-заповідного фонду України

Державний заповідник створюють для збереження в природному стані типових або унікальних для певної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, для вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, а також для розробки наукових основ охорони природи

Державний природний національний парк

Створюють для збереження природних комплексів, що мають особливу екологічну, історичну та естетичну цінність у зв’язку зі сприятливим поєднанням природних і культурних ландшафтів і використанням їх у рекреаційних, освітніх, наукових і культурних цілях

Державний заказник республіканського значення

Територія, виділена з метою збереження, відтворення та відновлення окремих або кількох компонентів найбільш цінних типових чи унікальних комплексів

Державний заказник місцевого значення

Територія, виділена з метою збереження, відтворення та відновлення окремих або кількох цінних для регіону компонентів природи.

Державний пам’ятник природи республіканського значення

Територія або окремий природний об’єкт, що мають особливу цінність і є унікальними або типовими для України. Беруть під охорону для збереження в природному стані в наукових, культурно-оcвітніх та естетичних цілях

Державний пам’ятник природи місцевого значення

Територія або окремий природний об’єкт, що мають особливу цінність і є унікальними або типовими для одного регіону

Державний ботанічний сад

Створюють з метою збереження, вивчення та збагачення у спеціально створених умовах різноманітних рослин для їх найбільш ефективного наукового, культурного й господарського використання

Державний дендрологічний парк

Створюють з метою збереження, вивчення та збагачення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників для їх найефективнішого наукового, культурного й господарського використання

Державний зоологічний парк

Створюють з метою збереження та вивчення у спеціально створених умовах об’єктів дикої фауни для науково-освітніх, пізнавальних і науково-дослідних цілей

Державний парк-пам’ятник садово-паркового мистецтва республіканського значення

Найвизначніші зразки паркового будівництва беруться під охорону в естетичних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях

Державне заповідне урочище

Лісові, степові та інші природні комплекси, що мають велике наукове, природоохоронне й естетичне значення. Виділені для їх збереження в природному стані

Екомережа — це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного й біорізноманіття, місць розселення та зростання цінних видів тваринного й рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і, відповідно до законів та міжнародних зобов’язань України, підлягають особливій охороні.