Снігур - мігруючий птах

Характеристики снігура Латинська назва: Pyrrhula Родина: В’юркові 
Ряд: Горобцеподібні 
Довжина тіла: 14,7-19 см Кладка: 4-7 яєць 
Маса: 33 грам 
Денна кількість їжі: 3-10 г
Термін висиджування: 13-15 днів 

Розмах крил: 22-26 см; 

Тривалість життя: до 4 років 

    Народна мудрість говорить: ″Побачив снігура, знай – зима біля порога″. Снігур – звичайний осілий птах Карпат і зимуючий – по всій іншій території України. З’являється в лісах і парках пізно восени.
    Він більший за горобця (вага 32-35 г). Довжина тіла 14 — 18 см, вага 320 — 350 грам. Дзьоб чорний, короткий і товстий, а оперення довге і густе.
Самці особливо нарядні взимку. Вони червоногруді, з чорною, синюватого блиску ″шапочкою″ на голові і таким же чорним підборіддям, хвостом і крилами. А от самочки замість червоних і блакитних кольорів забарвлені бурувато-сіро. Гніздяться снігурі в густих хвойних гілках ялин. Закінчивши будування, самочка відкладає п’ять-шість яєць світло-блакитного кольору, густо вкритих дрібними червоними цяточками. На її ж плечі лягає нелегка справа висиджування. Снігур - перелітній птах Фотографія снігура на гілочці калини Снігур картинки Хоча самець регулярно відвідує подругу, приносить їй смачні шматочки, ділиться лісовими новинами. Проходе час, і перед батьками постає нова турбота – вигодовування пташенят комахами, дрібними безхребетними, а пізніше ягодами. На щастя, малеча росте швидко, і в кінці літа мовчазні виводки снігурів залишають ліс і відкочовують ближче до відкритих місць, де вже дозріла малина, горобина, інші лісові делікатеси. Не за горами зима. Треба готуватися до нових мандрівок. Завітали ці красені і на кущ калини, що росте біля будівлі Шосткинської міської станції юних натуралістів, всіляко демонструючи свій неквапливий, добродушний і довірливий характер. На превелику радість вихованців птахи були зовсім нелякливі й дозволили милуватися собою з близької відстані. Спокій і гідність – девіз цих птахів. Примусити снігура метушитися так само важко, як і всадовити нерухомо синицю. Але його не можна назвати незграбою. Дотягуючись до апетитних березових сережок, снігур повисає на тонких гілочках в надзвичайних позах. І все це неквапно, з підкресленою витонченістю і невимушеністю. На відміну від інших пернатих співають і самці і самки. Звучать ці птахи тихо, але на диво мелодійно. Вони не терплять самотності й щохвилини перекликаються, сповіщаючи своїх сородичів про місце перебування зграйки. Чому снігурів називають снігурами? Однією з відповідей на це питання може послужити прикмета, що говорить про те, що поява птиці передвіщає сніг. Снігурі стають помітними з настанням холодів. Яскраве оперення особливо впадає в очі, коли на деревах опадає листя. Від слова «сніг» і походить назва птиці. Прилітаючи взимку в теплі краї, птахи своїм червоно-рожевим черевцем звертають увагу людей на очікуване настання холодів. Щоб краще зрозуміти, чому снігурів називають снігурами, слід звернутися до історії. Свою назву пернаті отримали від тюркського слова «снігах» - червоногрудий. Пізніше найменування трансформувалося в сучасне звучання. Ось чому снігура так назвали. Ці птахи добре утримуються і в домашніх умовах. Полюбляють їх за співучість і декоративність. При відповідному догляді снігурі живуть у неволі по кілька років. Зустріч зі снігурами – завжди подія. На цих птахів неможливо поглянути мимохідь і одразу ж відвести байдужий погляд. Як би ми не поспішали, неодмінно хвилинку постоїмо під деревом і помилуємось цими красенями. Джерело: http://shostka-flora.in.ua/publ/zoologija/tvarini/snigur_migrujuchij_ptakh/7-1-0-27